Отчеты

Написал: Olya

Зустріч Нового 2007 року в сніжних Карпатах!

2007-01-16

Планували з друзями покататись на лижах в околицях Рахова, Новий 2007 рік зустріти в Карпатах, але в останній момент не склалося. Та ще й снігу нема. За два тижні до НР змирилася, що замість лиж і Карпат буду дивитись голубі вогники-збіговиська на телеекрані - бррр . Перейшла в режим ” як би швидше перебути свята в місті ”. Друзі лижами не так марили і почали шукати інші варіанти. І почалось: ”а може матрасно в Яремчу?”, ”або через Лазещину вкотре на Говерлу?” – сорі, без мене, ”а давай просто в Гори? повністю автономно на 4 дні, слабо?”, чесно відповіла що слабо, зима на вулиці, які палатки, вовки бігають, ведмеді не сплять , - ”і який же ти тоді турист?”, - та отакий, напевно матрасний. Зимою, автономно, в снігу, без лиж? - Нізашо!!! подумала я, і прийшла на обговорення ідеї в ПХ, просто пасивно послухати, порадіти за екстримальних друзів. Виявилось шо палатки беруть для підстраховки, жити плануєм в гірській колибі, хто не знає – зруб з дерева, в якій літом живуть вівчарі, з буржуйкою-пічкою в кращому випадку. Зимою там пусто. Глянула одним оком на карту, ого-го як далеко від людей, ще й на гірському хребті зимою ночувати, а там хороший мінус, вітер, сніг - нііі, думаю, точно без мене. На розмови, що там дуже гарні краєвиди, видно всю Чорногору як на долоні, Говерла і Петрос на прямій видимості і т.д. не велась, не вникала, просто не сприймала. Аж поки не показали пару вибраних фотографій…











... О! від побаченого безнадійно зависла, швиденько перегрузила ОС, і заявила що я туди хочу, буду і зможу!!! Матрасний голос волав і протестував всередині: - а як же новорічний телевізор і нафталінові ”мегазвйозди”, тазик олів’є і шампанське? Пізно! Скільки, перепитую, кілометрів нам топати від поїзда? 7 годин в доброму темпі? вночі? з нелегкими наплечниками? в лісі через повалені дерева? навіть можливо заблукаєм? по снігу? дуже крутий тільки перший підйом? – все дарма, зможу! Сказано - зроблено! 29 грудня в 15:10 вперше вдягнувши на плечі важкезний наплечник, з тугою проводжаючи поглядом таксі яким приїхала на вокзал, нарешті усвідомила – все, їду, назад дороги немає. Прощавайте галасливий мегаполіс, дурдом до обіду на роботі, новорічний стіл, комп і гаряча вода – все залишаю в старому році. Здається навіть зробила прощальний жест рукою. Розвернулася на 180 і бадьоро пройшла через хол вокзалу, як через символічні ворота у невідоме, я піду в далекі Гори - - люблю такі моменти...
Коли збори в дорогу проходять надто гладко - починаю нервувати, тут шось не так. Заходжу в потяг, так і є - троє квіток запізнюються, в останній момент в поїзд заскакують двоє, а одна відразу їде на таксі на наступну станцію. Встигла, прибігла взмилена. Весело. Тепер я спокійна, доля можливого форсмажору на душу населення суттєво зменшилась. Їхати 7 год., намагались відпочити, настроїтись на нелегкий перехід, але марно, повалялась для галочки на верхній полиці десь пів годинки, шило вже не давало спокою. Розглядаєм карту. Можливо приєднаються ше двоє друзів, тільки дрібних дітей сплавлять родині в Франківську, і якшо все буде ок, то завтра по нашим слідам прийдуть до нас в колибу на гору Кукул, де власне і будем святкувати.





Приїхали. Вороненка ? Стоянка 2 хвилини. Втомлений 20 річний провідник не дуже впевнений. Вигружаємся в темноту, і поїзд їде. Мамо де ми? Ж/д станція 2х2, заходим – все ок, в Вороненці.





Перший і останній місцевий житель якого ми зустріли – дядько-охоронець тунелю за колючим дротом з автоматом через плече, перепитавши куди ми йдемо, мало не покрутив пальцем біля скроні, "втішив" шо на Кукулі вночі буде мінус 35. Ну, мінус 35 так мінус 35, ворона, як відомо, пташка сильна, спальники в нас зимові, палатки є, примус, пилка, дві сокири, спустимся в ліс, зариємся в сніг, перезимуєм якшо шо. На вулиці було від сили -10, а нам під рюкзаками стало дуже навіть жарко. Роздягаємся з теплих курток: полар + вітрівка + шалик = тепло сухо і комфортно. Місяць світив дуже ясно, неймовірна тиша, під ногами хрумстів сніг - божественний звук!, сльозинка радості завмерла на щоці... І ми потихеньку йшли... довго йшли...

Коли нарешті вийшли з лісу на хребет, стояла глибока ніч, місяць кудись подівся, жодної зірки не видно. Під ногами тільки сніг біліє, йшли в повній темряві.







УРА! Наша колиба не занята – відрубаємся СПАТИ в 7 ранку!!! В 1 дня прокинулись і прибалділи. Реальність виявилась просто бомбодахорозриваючою, нічний перехід був як сон, ніякої втоми, тільки прокинулись, а навколо МРІЯ! І як ми сюди попали? . Пили каву з виглядом на Говерлу. Катулялись в снігу. І було майже не холодно, а коли мерзли, грілись в колибі біля пічки підкладаючи дрова. І знову на вулицю глянути чи це насправді реальність. Ввечері підтянулись друзі з Франківська, вони топали на дві години менше за нас - лосі!










Фото 1 зверху - Говерла, фото 2 - сусідні колиби, фото 3 - наша хатинка верхня зправа.
Фото 1 знизу - Чорногора в хмарах, фото 3 - схил Кукула










Фото 1 знизу - Говерла в останній день старого року, фото 2 - розглядаєм Говерлу, фото 3 - там вдалині Драгобрад










Фото 1 знизу - наш дім










Фото 1 знизу - зліва направо: Говерла - Петрос, фото 3 - наш дім знизу










На другий день запланували похід на Говерлу. Погода без змін, але зранку з’явився легенький вітерець якого вчора не було. Вийшли в 7-00, в горах ше ніч, біля 8 ранку світає - край неба палає! Разом з небом палав ліс.










А ось і вовки В лісі повно звірячих слідів. Здається бачили слід кабана.
Вийшли на гору Велика Козмеска, і шалений вітер біля туру на вершині ненажарт налякав. Ця вершина вся майже в лісі, а шо ж робиться на лисій Говерлі? Дежавю? але торік снігу було більше, подивимся. Йдем доти, доки йдеться!
фото 1 - Говерла з Козмески, фото 2 - Кукул з Козмески








В лісі йшли по старому польсько-чеському кордоні, навколо бачили безліч окопів шо позалишались в спадок від 1 світової війни. Колючий дріт. Пригадуєм історію.










Почався жереб, снігу багато, посередині його здуває і утворився твердий наст, йти вверх майже неможливо, а між ним і льод йдемо по пухлячку біля жеребу.










Виходимо на полочку, там на краю сидить троє хлопців і каже що далі йти неможливо через сильні пориви вітру, що ми далі третього стовпчика не дійдем. Рушаєм далі, йти дійсно стало дуже важко. Через кожні метрів 10 падаєм на землю спиною до вітру і віддихуємся. Або відпочиваєм стоячи










Холодно не було зовсім, йшли помало, підйом не крутий, під ногами трава і каміння, але всі сили забирає вітер, який так і хоче завалили на бік, от якби він в спину так дув. Зауважуєм шо пройшли вже 5 стовпчиків – маленька але перемога, хлопці слабаками не виглядали. Оцінюєм реально свої сили, спуск теж буде нелегким. Вистачить? Ок. Йдемо далі. Гору вкрила хмара і далі 20 метрів нічого не видно, навмання вгору. Зустрічаєм групу з Луцька на спуску, перепитуєм чи далеко вершина, кажуть ше 30 хвилин. Ну і чого я там не бачила на вершині?, хмара, краєвиду не буде, вітер шалений, але повертатись під самою вершиною нехочеться, сили ше є, йти можу, помаленьку ми таки вийшли.
14:10 УРА!!! Чи то З НОВИМ РОКОМ!!!
На вершині традиційно хтось сьогодні буде святкувати новий рік, стоїть дві палатки – оце справжні екстримали!!! Вітер шквальний. Сховались за палатками, відпочиваєм. Ну, по глотку закарпатського за нашу перемогу над собою - ми зробили це! За наші чудові Карпати! З Новим роком!










Хоча краєвиду на вершині не побачили але розпирала неймовірна радість – ми це зробили!!!
І вниз, нам ше в 2006 році треба повернутись на Кукул










Біля розвилки на Заросляк розпалили вогнище, зварили з снігу чай, ой ні не чай, чай був в термосі, зварили борщику з пакетів, канапки, шоколад, коньячок’с. Підкріпились і в дорогу.








В 21-00 повернулись в колибу, а там вже все готово до свята, нас зустрічають як героїв, ялинка вдягнута, стіни, стеля прикрашені дощиком і гірляндами. Ноги гуудууть, я вже призабула це відчуття. Ну шо? Бухаймо! Починаєм з глінтвейну - який кааййффф!!!










Новий рік, ялинка, бенгальські вогні, божественний глінтвейн, різні смаколики – постійно хочеться себе ущіпнути, не уявляла я собі такого шику в ”автономці”










фото 2 - тазік олів'є для примирення з матрасним чортиком всередині, фото 3 - просто неперевершена солянка ... ммм

Буржуйські рафаелки удостоїлися честі бути банком-призовим фондом гри Uno, балерина з реклами дістала б атак серця наснись їй таке, ну а контрольним пострілом стало шоколадне фондю з коньяком






Наші єдині сусіди - дружні білоруси, зайняли колибу на іншому кінці хребта, кликали до себе в гості 1 січня поспівати під гітару, але нам було ліньки до них топати, далекувато, - нііі, уж лутше вы к нам.
Час зупинився, прийшла нірвана. Природа навколо вражала змінами і краєвидами, то ясно, світить сонце, і небо просто неймовірно-небесного кольору, то небо стане сумним і все навколо завмирає, повний штиль, а потім яяяк подує. Одного ранку прокинулись від шквального шуму вітру за стінами, по тілу табуном пробіглись мурашки, думали нас от-от знесе разом з колибою, почали вже мріяти як полетимо в сторону Драгобраду, якраз туди дуло, вітер від такої нахабності раптово стих. В штиль матрасно ніжились під сонцем в темних окулярах за столиком біля колиби. А яка там краса була по ночам!!!, якби не холод, милувалися б нічними горами і зоряним небом до самого ранку.



























Мобілки швидко сіли, ниточка шо зв’язувала з реальним світом обірвалась. Зліпили снігову бабу, катались на дитячих пластмасових лижках, гуляли вершиною Кукула, дуркували на клейонці вниз, петляли між сніжними смереками, грілись біля пічки, обтирались снігом, варили гарячий шоколад, а яка вийшла солянка!!!, я в житті не їла смачнішої!!!
В останній день зранку, тільки-но прокинувшись оголошуєм мораторій до 18-00 на будь які розмови про закінчення нашого свята, про завтра, Львів, роботу, збори речей і т.д. Насолоджуємся кожною хвилиною на нашій маленькій планеті Кукул. В 18-00 всі сумно почали пакувати речі. Тішила думка шо наплечники суттєво полегшають, чотири дні ми над цим працювали, постійно шось їли, жували і закусували. Але процес збирання став неминучою ложкою дьогтю, настрій впав, стало ясно що повертатися ніхто не хоче, зворотних квитків все одно ж нема, вкотре прозвучало ”а може ну його, залишимся ше на день", та хепіенду не сталося, і ми в 21-30 вийшли топтати сніг в напрямку Ворохти. Тлів маленький шанс ”випадково” заблукати і повернутись, але цей варіант наш Сусанін (фото1) напередодні необачно озвучив і він втратив 99% успіху…
фото 2 - скатулялась під ялинку, лежу і кайфую

















Фотоапарат змучився, впав і відмовився знімати. А місяць світив просто неймовірно, навколо був ще один великий обруч світла, уявіть баскетбольний м’яч і по його центру м’ячик для настольного тенісу, десь приблизно таким було співвідношення місяця і його ореолу. Коли я звернула на це увагу друзів, почула: ”Так, звичайно бачим”… і десь позаду ”Маленьке звірятко завертає шоколад у фольгу”. Потім побачили і вони, чим дуже мене заспокоїли, бо й так сумнівалася в своїй адекватності. Йдем по хребту. Милуємось горами навпроти, нічний Драгобрад сяє як ялинка, вчора ше так не було, ага, видно народ шариться на лижах/бордах, ну а ми пливем в снігу вище коліна і якось зовсім не хочеться на лижі, аж сама собі здивувалась, і не прокинулась національна жабка?, напевно безсовісно спить собі - ніч навколо. До наступної зустрічі Чорногора, і звалюєм на іншу сторону хребта, вниз в Ворохту. На правильну стежку втрапили дуже швидко і від несподіванки аж розгубилися. По дорозі розважались провалюванням по пояс в сніг, лазанням через повалені дерева, коли йдеш темним лісом ше й вниз, через бурелом, відчуваєш в цьому особливий кайф. Розмови про вовків, ведмежі барлоги, привидів, духів загиблих вояків і ін. жителів лісу. Це там в колибі ми почувались господарями, а тут буйна хвороблива фантазія вимальовує різні страшилки-сюжети, хаотичні тіні дерев довершують картинку – а ми лапаєм кайф і тут - готично так . В лісі траверсом стелиться широка дорога, йти одне задоволення, але з кожним втраченим метром висоти снігу навколо поступово меншає, повертаємось в темну осінь:(.
2:30 ночі, Ворхта в січні без снігу вражає, навколо стоять гарні будиночки з дерева, під ногами на дорозі ковзанка, тут вдень падав дощ. Один раз добряче навернулась на спину, врятував рюкзак, хоч якось віддячив за те шо я його стільки часу на собі ношу, є правда на світі. На вокзалі зустрічаєм сумних лижників як представників іншої планети - ситий голодного не розуміє
Поїзд Львів-Рахів, або по простому – Раховоз, заслуговує на окрему розповідь. Дорога Славсько-Центр? Ха, Хочете справжнього екстріму? Неймовірно „ніжні” спогади від загального біло-голубого вогону Раховозу вам гарантовано, звичайно є інші вагони, але ми "мали щастя" їхати саме в цьому переповненому унікальному пластмасовобілоголубому - гламурно. 7 годин мУки і ми хом, світ хом, тобто повертаємось домів в наше рідне місто Львів. На автопілоті сіла в свою маршрутку і тут же скучила за друзями ...
Залишилися яскраві спогади, нові відчуття, наші страшилки, маленькі смішні історії, краєвиди, фотографії не дадуть забути, але ж як багато залишилось поза кадром! Повсякденні клопоти мегаполісу закрутять знову, і скоро знову будем мріяти про мандри, та я вже мрію, є один мальовничий хребтик з співучою назвою… ой, зупиняюся поки не пізно
Всім дякую за увагу.
P.S. спочатку думала написати короткий фотозвіт, але глянула на фото і тут Остапа понесло, нє віноватая я
16.01.2007р.


К списку тем

1

Логин : Содержимое

Всего ответов: 29. Страниц: 1

Автор

Сообщение

toxic

Добавлено: 2007-01-16 08:57:38

Очень классно, что тебя понесло - по моему, просто волшебно!!!! Супер встреча НГ, суперотчет!:)))

alternate

Добавлено: 2007-01-16 10:37:26

Олюшка, описала всё как нельзя лучше! Потрясающий отчёт, волшебная встреча Нового Года!! Прочитаешь - и как будто сам побывал с вами! И фотки - фотки обалденные, там СНЕГ!!!))))

Celentano

Добавлено: 2007-01-16 11:09:25

Просто супер!!!!!!нема слів- тоже так хочу(((((

podol

Добавлено: 2007-01-16 11:22:50

Супер!!!! молодєц!!! сідай 5))))))!!!!!

robinzon

Добавлено: 2007-01-16 13:45:58

Гарний опис. Міг би претендувати на головний приз. Попробуйте, подайте інфо. інфо тут: http://robinzon-ua.com.ua/forum/index.php?showtopic=167&st=0&#entry1289

Vitalik

Добавлено: 2007-01-19 21:43:13

Скажу чесно, коли читав мене душила наша національна жабка :) Я вже давно мріяв зустріти Новий рік в горах, але не міг знайти таких же схиблених друзів. Оля, ти просто зе бест, написала просто круто!!!! Я аж закохався... :)

P.S. Вибачайте, за можливо погану українську, вже дуже давно не писав на рідній мові... оточують одні російськомовні.... але написаний відгук про відпочинок, мене просто вразив. Море позитиву!

Mishanja

Добавлено: 2007-01-19 23:20:54

Гарно.... Я теж хотів чогось оригінального і божевільно на новий рік, але все звелось до банального голубого вогника, тазика олів'є і моря горілки та шампанського...
Заздрю... :)

Kost

Добавлено: 2007-01-20 00:11:28

Читаю и плачу.... Плачу и читаю...... эххххххх, блин...... я тоже так хочу!!!!!!!!

Olya

Добавлено: 2007-01-20 00:25:53

:)) дякую, там було дійсно казково.
А друзі таки схиблені, нашому Сусаніну мало виявилось, він наднях знову гуляв по Чорногорі - маньяк:))))))

JuliKA

Добавлено: 2007-01-22 14:46:48

Олечка, солнышко, крейзи, Я ТЕБЯ ЛЮБЛЮ!!!!
..мысленно побыла с вами..
РС - я помню Лазещину :) умножила на 3 :)

Pomaranch

Добавлено: 2007-01-22 19:17:16

Да-а... Лепота-а-а!!!

А притянуть с собой фондюшницу - ну , це вже ваще:)))

Зачотный новый год по всем статьям!

Olya

Добавлено: 2007-01-22 21:02:58

Юльчик, нам тебя тоже не хватало:)), кладя руку на серце признаюсь: история ничему не учит - угадай, кто больше всех спускался на 5 точке?:)))))))) даже помня мудрые советы не оставить на склоне Говерлы только уши - каюсь, но того 20 метрового кусочка и той неконтролированой скорости хватило - поумнела! ... надолго ли?:))))

lelekua

Добавлено: 2007-01-23 16:40:37

заздрю... і треба ж було застудитися....

gutty1

Добавлено: 2007-02-20 01:11:09


Прівєт Оля. Ти зараз де? Ми плануєм в Славск по другому кругу. Може на лижні побачимось? P.S. Обіцяють на вихідні мороз і сніжок.

Olya

Добавлено: 2007-02-20 01:17:33

:)) я зараз вдома на канапі
лижі стоять біля вхідних дверей на низькому старті, як тільки випаде свіжий сніг - на вихідні Тростян. Обіцяють 20 градусний мороз - л-я-п-о-т-а:))

Lenivets

Добавлено: 2007-02-20 01:29:34

Оля! Поездка и отчёт - just perfect! )))

Irokez

Добавлено: 2007-02-20 10:38:31

Наконец осилила! Отчёт супер, особенно если учесть, что снега-то нигде больше не было, фотки мега-зачётные. Написано и оформлено на "отлично". Молодцы!
А я НГ позорно проматрасила...

Sera

Добавлено: 2007-02-20 20:36:11

Абалдеть, клас!!! Оля мегареспект. Я хоть и не знал где ты встречала Новый Год, но не сомневался что это было вблизи облаков... А ворона она и на новый Год - ворона :))) И отчёт вышел интересным, а следы и впям на волчии похожи...

Olya

Добавлено: 2007-02-20 22:23:54

2Irokez&Sera: дякую, ну накінець то прочитали:))
а сліди там найсправжнісінькі вовчі, я сумнівалася в ведмежих слідах, якось не вірилось шо ведмеді по снігу ходять, ну тобто шо не сплять взимку:)))

Sera

Добавлено: 2007-02-20 22:34:16

Так я ж не знав що ти тут відгук написала. Останнім часом не встигаю все переглядати, тим більше що коли ти писала я був далеко від інету. А тут він раптом виплив на першу сторінку.
))) Моглаб раніше і зсилку зкинути:))

Sera

Добавлено: 2007-02-20 22:35:25

Доречі ведмеді в теплу зиму можуть вилазити на прогулянку....

Olya

Добавлено: 2007-02-20 22:50:22

"Моглаб раніше і зсилку зкинути" - це я типу скромна:))

iiiiaaaa

Добавлено: 2007-02-21 00:28:58

И я добралась, прочитала...лучшее может только присниться. По доброму завидую. Понукае<-это укр е, мобила такой не знает) кинути кляту роботу, не зважати на брехливi прогнози погоди, кинути лижi в мою "табуретку" на колесах та побачити нарештi бiлий свiт (тобто снiг i Гору). Вибачте, але наболiло... А звiт неперевершений!

iiiiaaaa

Добавлено: 2007-02-21 00:29:35

И я добралась, прочитала...лучшее может только присниться. По доброму завидую. Понукае<-это укр е, мобила такой не знает) кинути кляту роботу, не зважати на брехливi прогнози погоди, кинути лижi в мою "табуретку" на колесах та побачити нарештi бiлий свiт (тобто снiг i Гору). Вибачте, але наболiло... А звiт неперевершений!

iiiiaaaa

Добавлено: 2007-02-21 00:29:46

И я добралась, прочитала...лучшее может только присниться. По доброму завидую. Понукае<-это укр е, мобила такой не знает) кинути кляту роботу, не зважати на брехливi прогнози погоди, кинути лижi в мою "табуретку" на колесах та побачити нарештi бiлий свiт (тобто снiг i Гору). Вибачте, але наболiло... А звiт неперевершений!

Olya

Добавлено: 2007-02-21 20:32:27

2 iiiiaaaa: потрійний дякс:)

iiiiaaaa

Добавлено: 2007-02-21 21:50:37

Втройне случайно получилось:) сама не соображу как. Мобила+Опера=Загадка природы. Велком

iiiiaaaa

Добавлено: 2007-02-21 21:51:52

Втройне случайно получилось:) сама не соображу как. Мобила+Опера=Загадка природы. Велком

iiiiaaaa

Добавлено: 2007-02-21 21:53:21

Я ж говорю: двойная загадка природы

К списку тем

Всего ответов: 29. Страниц: 1

1

У вас нет достаточно прав для создания своего ответа
Зарегистрируйтесь либо авторизируйтесь на сайте